АРА́Б, БА
Ара́б, ба и ара́бин, на, м. Арабъ. АД. І. 134. Зробивсь він (Магомет) первим чоловіком між арабами. К. МХ. 5. Ой бо вже я їду полем та все лісом зелененьким, та з турчином молоденьким чи з турчином, арабином, чи з невірним татарином. Чуб. V. 948.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 8.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
АРА́БІЯ, БІЇ, →← А́РІДНИК, КА,